НЕБЕ СКІЙ (CIELO RASO)

У мене є собака, яка пізнім днем,
вистрибнути у вікно і бігти по дахах,
виє, як вовк у спеку,
і хоча він все ще сирота кохання,
повертайтеся вранці з позначками,
що залишає гру ближнього бою.
У мене є дзеркало, дзеркальне дзеркало,
що ніколи не доставляє мені задоволення,
Кажуть мені, що я найкрасивіший
і чорт весело показує мені,
що буде, в його садистській іронії,
Мій занепад через двадцять років.
У мене є жінка, дивна жінка,
хто запросив мене поділитися їхніми ночами,
і з якої я була любов його життя,
майже десять повних хвилин,
бо справді те, що я любив,
це ще одне наситило його апетит.
Я маю здатність долати себе,
щоб мої дефекти були дефектнішими,
яка нескінченна електростанція,
присвячений створенню помилкових кроків,
і з цим у мене, скажімо, досить багато,
увійти у світ дефектів інших людей.
І таким чином я можу переконатися, що маю,
рукою над своїм неспокійним серцем,
чеснота пошуку схована між рядками,
секрет переозброєння мого щебеню,
вивчення нових архітектур,
знову відкрити без жалю.

СЬОГОДНІ НЕДІЛЯ (HOY DOMINGO)

Якби я сказав вам,
Щоб ти був тим, про кого я завжди мріяв
Я б збрехав тобі, я збрехав би тобі
бо ти тиша
в потрібний час,
слово, яке не шкодить,
світанок між фрезіями,
дорога завжди назад,
безглузді каракулі,
який малюнок на краю листя,
коли думки,
Вони говорять лише про вас.
Ви та фантастична історія,
Я читаю і перечитую щовечора
не даючи мені вдарити одним оком,
бо мені здається неможливо піти.
Ви образ камео,
до мого серця,
Цей фільм, поки я тебе обіймаю
Незалежно від того, чи рахуєте ви кінець,
сніданок вимив обличчя,
Вечеря без маски.
Ви рот на краю мого,
Ваша рука збігається на моєму коліні
таємнича гармонія,
що панує в самоті тіл.
Якби я сказав вам,
Що ти жінка, про яку я завжди мріяла,
Він би нас брехав
тому що мої найбільш химерні мрії,
Вони ніколи не зайшли так далеко.

HOY DOMINGO

Si te dijera,
que sos quién siempre soñé,
te mentiría, me mentiría,
porque sos el silencio,
en el momento justo,
la palabra que no está de más,
la alborada entre las fresias,
el camino siempre de regreso,
los garabatos sin sentido,
que dibujo al margen de las hojas,
cuando los pensamientos,
solamente hablan de vos.
Sos ese fantástico cuento,
que leo y releo cada noche,
sin dejarme pegar un ojo,
porque se me hace imposible abandonar.
Sos la imagen del camafeo,
pendiente de mi corazón,
esa película mientras te abrazo,
sin importar que cuentes el final,
el desayuno a cara lavada,
la cena sin antifaz.
Sos tu boca al filo de la mía,
tu mano coincidiendo en mi rodilla,
aquella misteriosa armonía,
que reina en la soledad de los cuerpos.
Si te dijera,
que sos la mujer que siempre soñé,
nos estaría mintiendo,
porque mis más quiméricos sueños,
nunca llegaron tan lejos.

CIELO RASO

Tengo un perro que al caer la tarde,
salta por la ventana y corre por los tejados,
aullando como un lobo en celo,
y aunque sigue huérfano de amores,
vuelve por las mañanas con las marcas,
que deja el juego del cuerpo a cuerpo.
Tengo un espejo, espejo espejito,
que nunca me da con el gusto,
de decirme que soy el más bonito,
y el maldito se divierte mostrandome,
lo que será, dentro de su sádica ironía,
mi decadencia veinte años después.
Tengo una mujer, extraña mujer,
que me invitó a compartir sus noches,
y de la que fuí el amor de su vida,
por casi diez minutos completos,
por que en realidad lo que amaba,
era otra ella que saciara su apetito.
Tengo la habilidad de superarme,
para que mis defectos sean mas defectuosos,
cual una usina interminable,
dedicada a generar pasos en falso,
y con eso tengo, digamos, bastante,
para entrar en el mundo de defectos ajenos.
Y así por así, puedo aseguraos que tengo,
con la mano sobre mi corazón inquieto,
la virtud de encontrar oculto entre líneas,
el secreto de rearmar mis escombros,
explorando nuevas arquitecturas,
para reinaugurarme sin remordimientos.